С конца 1970-ых Китай переориентиро

С конца 1970-ых Китай переориентировался от закрытой, центрально-плановой системы до экономики более ориентированной на рынок, которая является одной из крупнейших в мире - в 2010 году Китай стал самым большим в мире экспортером. Реформы начались с коллективизированного сельского хозяйства и расширились путем постепенной либерализации цен, финансовой децентрализации, увеличения автономии для государственных предприятий, создания разнообразной банковской системы, развития фондовых рынков, быстрого роста частного сектора и повышения открытости к внешней торговле и инвестициям. Китай осуществил реформы постепенно.
В последние годы Китай возобновил свою поддержку государственных предприятий в секторах, которые он считает важным для "экономической безопасности," явно нацелившись на лидерство в глобальной конкуренции. После поддержки курса валюты в жесткой привязке с доллару США в течение многих лет, в июле 2005 года Китай переоценил курс юаня и двинулся в сторону оценки его обменного курса по отношению к корзине валют. Вместе с тем, обменный курс все же оставался фактически привязанным к доллару до июня 2010 года, когда Пекин вновь решился на постепенную переоценку юаня.


Реструктуризация экономики и повышение эффективности способствовало более чем десятикратному увеличению ВВП Китая за период с 1978 по 2010 год. Измеренный исходя из паритета покупательной способности валют (PPP), данный показатель в 2010 году стал вторым по величине в мире после США, превзойдя Японию в 2001 году. Долларовая стоимость объем сельскохозяйственного и промышленного производства Китая уже превышает аналогичные показатели США; Китай является вторым после США по совокупной стоимости сектора услуг, которые он производит. Однако, доход на душу населения остается ниже среднемирового.
Китайское правительство сталкивается с многочисленными экономическими трудностями, включая: (a) сокращение высокой внутренней нормы сбережений и соответственно низкого внутреннего спроса; (b) поддержка соответствующего роста занятости для десятков миллионов мигрантов и создание новых рабочих мест; (c) сокращение коррупции и других экономических преступлений; и (d) нанесение вреда окружающей среде и рост социального неравенства, которое имеет отношение к быстрому преобразованию экономики. Экономическое развитие шло гораздо более быстрыми темпами в прибрежных областях чем в глубине страны и приблизительно 200 миллионов сельских чернорабочих и их дети переселились в города, чтобы найти работу. Последствие политики "одного ребенка" - то, что Китай - теперь одна из наиболее быстро стареющих стран в мире. Ухудшение в окружающей среде - особенно загрязнение воздуха, эрозия почвы, и устойчивое падение горизонта грунтовых вод, особенно на севере - является другой долгосрочной проблемой. Китай продолжает терять пахотную землю из-за эрозии и экономического развития. Китайское правительство стремится добавить способность выработки энергии из источников кроме угля и нефти, сосредотачиваясь на ядерном и альтернативном энергетическом развитии.
В 2009 году глобальный экономический кризис понизил спрос на китайский экспорт впервые за многие годы, но Китай быстро восстановился до роста примерно 10% в год, выиграв у всех других крупных промышленно-развитых стран. Экономика Китая, как представляется, будет расти устойчивыми темпами и в 2011-2016 гг., в основном по причине политике стимулирования, которую правящий режим проводил во время глобального финансового кризиса. Правительственные обещания, содржащиеся в 12-ом Пятилетнем Плане, принятом в марте 2011 года, направлены на продолжение преобразования экономики и подчеркивают необходимость увеличить внутреннее потребление, чтобы сделать экономику менее зависящей от экспорта в будущем. Однако, Китай, вероятно, сделает только отдельные успехи на пути к этим целям. Двумя экономическими проблемами, с которыми в настоящее время сталкивается Китай, является инфляция - которая, в конце 2010 года, превысила целевые показатели правительства 3% и долги местных органов власти, которые резко возросли в результате политики стимулирования и которые можно отнести к долгам плохого качества.
Китай в начале XXI века является космической и ядерной державой. Построение рыночной экономики осуществляется в Китае под руководством Коммунистической партии на основе пятилетних планов. Экономика сохраняет свою многоукладность. При высокой доле иностранных инвестиций почти 80% всех иностранных инвесторов в экономику КНР — это этнические китайцы (хуацяо), проживающие за рубежом. К 2020 году Китай должен по планам КПК догнать США по совокупному доходу ВВП.
Чтобы способствовать структурным изменениям, Китай развивает собственную систему образования, обучение студентов за рубежом (особенно в США и Японии), поощряет импорт технологий, позволяющих развивать такие прогрессивные секторы экономики как производство программного обеспечения, новых материалов, телекоммуникационную индустрию, биотехнологии, здравоохранение. В КНР свыше 384 млн пользователей Интернета

Kết quả (Ukraina) 1:

Починаючи з кінця 1970 's, Китай має звернувся з закритою, центрального планування до економіки, більш орієнтованих на ринок, який є одним з найбільших у світі в 2010 року, Китай став найбільшим у світі експортером. Реформи почав з kollektivizirovannogo сільського господарства та розширив через поступову лібералізацію цін, фіскальної децентралізації, збільшення автономії для державних підприємств, створення диверсифікованої банківської системи, розвиток на фондових ринках, швидке зростання приватного сектору та підвищення відкритість до зовнішньої торгівлі та інвестицій. Китай має здійснили реформи, поступово.В останні роки Китай відновила свою підтримку підприємствами в галузях, що він вважає, що це важливо для «економічна безпека", мабуть приймає мета на лідерство в світової конкуренції. Після того, як підтримка валюту в прив'язаний з долара США в Сполучених Штатах протягом багатьох років, у липні 2005 року Китай переоцінені юанів і попрямував до оцінки його обмінний курс проти кошика валют. Однак, обмінний курс був ще практично прив'язаний до долара до червня 2010 року, коли Пекін ще раз зважився на поступове переоцінки юань. Економічна реструктуризація та підвищення ефективності допомогла більш ніж десять разів збільшення ВВП Китаю за період від 1978 до 2010 року. Оцінюється на основі паритету купівельної спроможності (ПКС), цей показник у 2010 році була друга за величиною в світі після США, перевищивши Японії в 2001 році. Долар сільськогосподарського та промислового виробництва, Китай має значення вже вище, ніж Сполучені Штати; Китай є другою після Сполучених Штатів на валові витрати секторі послуг, який він виробляє. Однак, доходу на душу населення залишається менше середнього світу.Китайський уряд стикається з багатьох економічних труднощів, в тому числі: (муніципалітет) знизити ставки високі вітчизняних заощаджень і низькою внутрішнього попиту, відповідно; (b) підтримка зростання відповідного зайнятості для десятків мільйонів мігрантів і створення нових робочих місць; (c) зменшення корупції та інших економічних злочинів; та (d) навколишньому середовищу середу і зростаючої соціальної нерівності, що стосується швидке перетворення економіки. Економічного розвитку набагато більш швидкими темпами прогресу в прибережних районах, ніж в інтер'єрі країни і приблизно 200 мільйонів сільських робітників та їхні діти переїхали до міст знайти роботу. Наслідком політики "однієї дитини" є, що Китай є одним з найбільш швидко старіння країн у світі. Погіршення навколишнього середовища, у середу, особливо забруднення повітря, ерозії грунтів та стійкого падіння підземних вод, особливо в Північній, є ще один довгострокова проблема. Китай продовжує втрачати ріллі через ерозію і економічного розвитку. Китайський уряд прагне додати здатність генерувати енергію від джерел, крім вугілля і нафти, зосередивши увагу на розвитку ядерної та альтернативних джерел енергії.У 2009 році Глобальна економічна криза зменшується попит на китайський експорт, вперше за багато років, але Китай швидше відновився зростання приблизно 10% на рік, обігравши всіх інших великих промислово розвинених країн. Економіка Китаю, здається, зростає в стійкому темпі і з 2011 по 2016, в основному в результаті політики стимул, який режим провела під час глобальної фінансової кризи. Уряд обіцяє, sodržaŝiesâ в 12nd п'ятирічного плану, прийнята в березні 2011 року, спрямовані на продовження трансформації економіки і підкреслили необхідність збільшення внутрішнього споживання, щоб зробити економіку менше залежать від експорту в майбутньому. Однак, Китай, ймовірно, зробити лише кілька кроки в напрямку досягнення цих цілей. Двох економічних проблем в даний час стикається Китай інфляції якої наприкінці 2010 року, перевищив уряд цілі 3% й місцевого самоврядування борги, які Роуз різко в результаті політики, стимулюючи і які можна віднести до борги поганої якості.Китай на початку ХХІ століття є простір і ядерної енергетики. Будівництво ринкової економіки в Китаї проводиться під керівництвом Комуністичної партії на основі п'ятирічних планів. Економіка зберігає її різноманітності. Коли висока частка іноземних інвестицій, майже 80 відсотків усіх іноземних інвесторів у економіка Китаю, етнічні китайці (кордоном китайських), живуть за кордоном. До 2020 року Китай повинні наздогнати Сполучені Штати CPC плани на накопичений дохід ВВП.Для полегшення структурних змін, Китай розвиває власну систему освіти, навчання студентів за кордоном (особливо в Сполучених Штатах і Японії), стимулює імпорт технологій для розробки прогресивних секторів економіки, таких як виробництво програмного забезпечення нових матеріалів, телекомунікаційна галузь, біотехнології, охорони здоров'я. У КИТАЇ більше 384 млн інтернет-користувачів

Kết quả (Ukraina) 2:

З кінця 1970-их Китай переорієнтувався від закритої, центрально-планової системи до економіки більш орієнтованою на ринок, яка є однією з найбільших в світі - в 2010 році Китай став найбільшим у світі експортером. Реформи почалися з колективізованого сільського господарства і розширилися шляхом поступової лібералізації цін, фінансової децентралізації, збільшення автономії для державних підприємств, створення різноманітної банківської системи, розвитку фондових ринків, швидкого зростання приватного сектора і підвищення відкритості до зовнішньої торгівлі та інвестиціям. Китай здійснив реформи поступово.
В останні роки Китай відновив свою підтримку державних підприємств в секторах, які він вважає важливим для "економічної безпеки," явно націлившись на лідерство в глобальній конкуренції. Після підтримки курсу валюти в жорсткій прив'язці з долара США протягом багатьох років, в липні 2005 року Китай переоцінив курс юаня і рушив у бік оцінки його обмінного курсу по відношенню до корзини валют. Разом з тим, обмінний курс все ж залишався фактично прив'язаним до долара до червня 2010 року, коли Пекін знову зважився на поступову переоцінку юаня. Реструктуризація економіки та підвищення ефективності сприяло більш ніж десятиразового збільшення ВВП Китаю за період з 1978 по 2010 рік. Виміряний виходячи з паритету купівельної спроможності валют (PPP), даний показник в 2010 році став другим за величиною в світі після США, перевершивши Японію в 2001 році. Доларова вартість обсяг сільськогосподарського і промислового виробництва Китаю вже перевищує аналогічні показники США; Китай є другим після США за сукупною вартістю сектора послуг, які він виробляє. Однак, дохід на душу населення залишається нижче середньосвітового. Китайський уряд стикається з численними економічними труднощами, включаючи: (a) скорочення високої внутрішньої норми заощаджень і відповідно низького внутрішнього попиту; (b) підтримка відповідного зростання зайнятості для десятків мільйонів мігрантів та створення нових робочих місць; (c) скорочення корупції і інших економічних злочинів; і (d) нанесення шкоди навколишньому середовищу і зростання соціальної нерівності, яке має відношення до швидкого перетворення економіки. Економічний розвиток йшло набагато швидшими темпами в прибережних областях ніж в глибині країни і приблизно 200 мільйонів сільських чорноробів і їхні діти переселилися в міста, щоб знайти роботу. Наслідок політики "однієї дитини" - те, що Китай - тепер одна з найбільш швидко старіючих країн в світі. Погіршення в навколишньому середовищі - особливо забруднення повітря, ерозія грунту, і стійке падіння горизонту грунтових вод, особливо на півночі - є інший довгостроковою проблемою. Китай продовжує втрачати орну землю через ерозію і економічного розвитку. Китайський уряд прагне додати здатність вироблення енергії з джерел крім вугілля і нафти, зосереджуючись на ядерному і альтернативному енергетичному розвитку. У 2009 році глобальна економічна криза знизив попит на китайський експорт вперше за багато років, але Китай швидко відновився до зростання приблизно 10% на рік, вигравши у всіх інших великих промислово-розвинених країн. Економіка Китаю, як видається, буде рости стійкими темпами і в 2011-2016 рр., В основному через політику стимулювання, яку правлячий режим проводив під час глобальної фінансової кризи. Урядові обіцянки, содржащіеся в 12-му п'ятирічний Плані, прийнятому в березні 2011 року, спрямовані на продовження перетворення економіки і наголошують на необхідності збільшити внутрішнє споживання, щоб зробити економіку менш залежною від експорту в майбутньому. Однак, Китай, ймовірно, зробить лише окремі успіхи на шляху до цих цілей. Двома економічними проблемами, з якими в даний час стикається Китай, є інфляція - яка, в кінці 2010 року, перевищила цільові показники уряду 3% і борги місцевих органів влади, які різко зросли в результаті політики стимулювання і які можна віднести до боргів поганої якості. Китай на початку XXI століття є космічною і ядерною державою. Побудова ринкової економіки здійснюється в Китаї під керівництвом Комуністичної партії на основі п'ятирічних планів. Економіка зберігає свою багатоукладність. При високій частці іноземних інвестицій майже 80% всіх іноземних інвесторів в економіку КНР - це етнічні китайці (хуацяо), які проживають за кордоном. До 2020 року Китай повинен за планами КПК наздогнати США по сукупному доході ВВП. Щоб сприяти структурним змінам, Китай розвиває власну систему освіти, навчання студентів за кордоном (особливо в США і Японії), заохочує імпорт технологій, що дозволяють розвивати такі прогресивні сектори економіки як виробництво програмного забезпечення, нових матеріалів, телекомунікаційну індустрію, біотехнології, охорона здоров'я. У КНР понад 384 млн користувачів Інтернету